Шандрівська загальноосвітня школа

I-III ступенів

 

08823, Київська обл., Миронівський р-н, с. Шандра, вул. Комсомольська, 95,  (04574) 3-81-75

 

 

Директор Іщенко Олена Йосипівна

 

Історія школи

 

За згадкою старожилів, однокласна з трьох груп школа в селі Шандра почала існувати з другої половини ХІХ ст. Ці три групи вчив один вчитель. Першим вчителем цієї школи був Ярошенко. З 1890 року почав учителювати Корнієнко.

 

Школа розташовувалась в поганенькій хаті, критій соломою, нижче церкви. В 1890 році ця школа згоріла, громада побудувала нове приміщення школи. Приміщення цієї школи збереглося до нашого часу. В перший клас приймали в 10 років. Був один клас і три групи. В школі навчалося 120-130 чоловік. Вивчалися азбука, закон Божий, граматика та чотири арифметичні дії. Книжки учням видавали безкоштовно, але брудні та порвані. По закінченні навчального року книжки повертали вчителеві.

 

Попечителем цієї школи був пан Адельгейм. Пан Адельгейм давав мізерні кошти на придбання підручників; зошитів не було. Учням батьки купували нерозграфлений папір, а учні графили самі, але більшість писали не на папері, а на грифельних дошках. За найменше порушення або невиконання домашніх завдань учнів жорстоко карали. Після Корнієнка вчителем школи працював Конлярський. Він любив музику, грав на скрипці і співав. Цьому вчив і своїх учнів. В школі вивчали і слов'янську мову для того, щоб учні уміли читати релігійні твори.

 

Для навчання не було створено нормальних умов. За спогадами старожилів села Глущенко Килини, Острового Грицька, Білошапки Трохима, в школі було тісно, за партами сиділо по 6 –7 учнів. Навчання починалося тоді, коли летіли "білі мухи”. Раніше навчання не могло розпочатись, бо діти працювали вдома або в наймах. Ранньої весни, на Великдень, навчання в школі закінчувалось, бо розпочинались весняно-польові роботи. За навчання в школі батьки платили. В кого не було коштів, той не посилав своїх дітей до школи.

 

Школа була бідна, але вона на всю волость лише одна, і славилась тим, що по закінченні її кращі випускники мали право вчителювати в церковно-приходських школах. З сусідніх сіл приходили попи і брали до себе вчителями випускників цієї школи. Панченко Олександр Михайлович, що навчався в цій школі в 1896-1898 рр. згадує, що вчитися тоді було важче, ніж тепер. Майже не було матеріальної бази, держава мало відпускала коштів на розвиток освіти, складною була система навчання.

 

З арифметики система обчислення була важка (тепер вона спрощена – десяткова). В 1909 році на сходці сільської громади прийняли рішення про будівництво нового приміщення за участю земства. Силами жителів села було завезено камінь, дерево, цеглу, інші будівельні матеріали. В 1910 році нова школа розпочала свою роботу. Школа була п'ятикласна, разом з попом в ній працювало сім вчителів: Дорошенко, директор цієї школи, Сідляр, Кучеренко, Гунько, Сарана, вчителька Ліза Апполінарівна, священик Лев Калиновський. Директор школи Дорошенко був на той час людиною передових поглядів, запроваджував викладання української мови та літератури, на той час вони були заборонені.

 

Після Дорошенка директором школи був Кушвенко. Він довгий час директорував в с. Шандрі. Приїхав він ще молодим хлопцем, одружився на дяковій дочці, яка теж вчителювала в школі. Про Кушвенка в жителів села залишилися хороші спогади. Очолював школу він і в часи революції та громадянської війни. У 1923 році директорував Редька Митрофан Петрович. В цьому ж році було винесено рішення збудувати при школі майстерню з токарними і слюсарними відділами, де вчились ремеслам всі хто бажав, як учні, так і дорослі.

 

Ця майстерня була перевезена з Миронівки двадцятьма підводами. Зразу ж приїхав з Миронівки і викладач токарної та слюсарної справи. Майстерня стояла недалеко від приміщення теперішньої лікарні. Завідували нею Курбатюк і Ємельянов-Штельмах. За навчання вносили плату батьки учнів,що навчались в цій майстерні та дорослі слухачі. У 1927 році в селі Шандра була відкрита семирічна школа, а в 1932 році директором школи став Матійко. Це була енергійна людина, що приклала чимало зусиль до розвитку школи. Великою повагою серед учнів і населення користувалося подружжя вчителів Кармазіних – викладачів математики та української мови.

 

У 1934 році школу очолив новий директор Дойченко , активний громадський діяч, хороший лектор і агітатор, оратор. Без його участі не проходили жодні збори села. Про його ораторські здібності жителі села згадують і понині. Велику роль в розвитку Шандрівської школи відіграв Пустовойтенко Микола Степанович. Почав працювати в школі з 1927 року. Був невеликий період директором школи, а потім працював викладачем біології. За його ініціативою колектив школи разом з учнями посадили сад.

 

У 1938 році розпочато будівництво ще одного приміщення школи. Воно було збудоване і здане в експлуатацію в 1940 році. З розвитком школи поліпшувалась педагогічна майстерність вчителів. Великою повагою серед учнів школи і громадськості села користувалась вчителька української мови та літератури Герасименко Ольга Кононівна. Багато її випускників стали вчителями української мови та літератури.

 

До Великої Вітчизняної війни директором школи працював Побирайло. Коли село Шандру окупували фашисти, навчання в школі припинилося. На полях війни загинули вчителі: Кубрак, Пікулик Семен Кузьмович, повернувся інвалідом Погорілий Олекса Філімонович. Навчання було відновлене тільки після звільнення села від німецьких окупантів, у 1944 році.

 

В січні і лютому 1944 року відремонтовано школу при активній участі громадськості села: відремонтували підлогу, парти, вікна, налагодили опалення в школі. Для цього з дому несли весь необхідний матеріал. В організаційну роботу великий внесок зробив Данько Федір Іванович. Після початку навчання він ще дві тижні був директором школи, а потім пішов на фронт. Додому не повернувся, загинув в одному з боїв. З 1944-1945 рр. директором школи був Ланський Михайло Олексійович. Він організував в Шандрівській школі 8 класів. Через рік його перевели працювати у Потіцьку школу, а Шандрівську школу очолив Курочка Панас Степанович, який працював до 1947 року.

 

В 1947 році він помер. Директором школи був призначений Мельниченко Іван Олексійович. Працював він недовго. З 1948 по 1950 рік директором школи був Курда Олександр Васильович. В 1950 році директором школи став Школьник Михайло Михайлович. В цей же час в селі Шандра була відкрита середня школа. До 1960 року в школі було двозмінне навчання. В 1955 році директором школи було призначено Охріменка Архипа Пилиповича. Багато сил і енергії він віддав зміцненню навчально-матеріальної бази школи. З 1958 року при його активній участі по домовленості з правлінням колгоспу в школі для дітей готувалися гарячі сніданки.

 

З 1959 року школа стала школою продовженого дня. В 1960 році в школі була збудована їдальня. Зверталася велика увага на впорядкування території школи. Біолог Науменко В.С. з учнями заклав сад плодоовочевих дерев, обсадив подвір'я тополями. За рішенням правління колгоспу у 1959 році розпочалося будівництво нової школи. В 1966 році вона була збудована і 5 листопада прийнята комісією і здана в експлуатацію. Нова школа відповідала всім теперішнім вимогам навчального закладу, мала водяне опалення, просторі класи. Заняття в школі проходили в одну зміну.

 

Круглорічно працював інтернат на 150 місць. Шкільна бібліотека нараховувала 3753 екземпляри книжок. Є майстерня по дереву й металу. Біля нової школи посаджено молодий сад, закладено навчально-дослідні ділянки, квітники, обладнана географічна площадка. Недалеко біля школи обладнане футбольне поле. Школа була забезпечена кваліфікованими кадрами, більшість вчителів мали вищу освіту. Серед шандрівських освітян були такі, які своєю сумлінною працею виховували справжніх людей: Охріменко Архип Пилипович, Буйнова Катерина Трохимівна, Коберник Лариса Семенівна, Куреня Євдокія Марківна, Свідзінська Олена Олександрівна.

 

За сумлінну працю на освітянській ниві вчителі Шандрівської школи були відзначені урядовими нагородами, значками, почесними грамотами. Учитель Яценко Михайло Семенович, що працював з 1917 по 1947 роки був відзначений орденом Трудового Червоного Прапора. Охріменко Архип Пилипович був нагороджений медаллю "За трудову діяльність” і знаком "Відмінник народної освіти”. Знаком "Відмінник народної освіти” була відзначена і Буйнова Катерина Трохимівна.

 

Багато випускників продовжували навчання в вищих і середніх навчальних закладах, в аспірантурі, займалися науковою роботою. Серед них Космач Петро Іванович – навчався в аспірантурі при науково – дослідному інституті в м.Києві. Гончар Олексій Іванович працював викладачем Київського Державного Університету ім. Т.Г.Шевченка, колишній старший піонервожатий став полковником Червоної Армії.

 

Більшість випускників залишалися в селі і працювали за різноманітними спеціальностями. Гейченко Георгій Федорович працював інженером, Сидоренко Володимир Іванович – агрономом, Немлій Валентина – рентгенолог, Немлій Ірина – медпрацівник, Огризько Володимир Васильович – механік. Трудилися в колгоспі Немлій Роза, Редька Лідія, Стеценко Олександра, Зінченко Галина, Гончар Володимир та багато інших.

 

Колишні випускники – часті гості школи. Щороку вони приїжджають і приходять до рідної школи на традиційну зустріч випускників. І тоді стираються межі років: всі стають ніби учнями, повертаються на деякий час у свою колишню юність. З 1986 року школу очолювали Ткаченко Петро Васильович, Гапон Анатолій Петрович, Токарчук Леонід Олександрович, з 1999 року директором працює Іщенко Олена Йосипівна.