Росавська загальноосвітня школа I-III ступенів

 

08835, Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Підгірна, 2, (04574) 5-19-84

 

 

Директор Боченко Віктор Павлович

 

Поселення Росава виникло давно. З документів архівного управління відомо, що в травні 1648 році при підготовці до Корсунської битви Богдан Хмельницький збирав військо в Маслівському урочищі і є свідчення, що в цей час відвідав Свято-Миколаївську церкву в с. Росава (до 1730 р. с. Ячники), де приймалось благословення на перемогу. При церкві була школа, отже, освіта в Росаві зародилась дуже давно.

 

В 1799 році пан Поняковський продав село Росаву графу Браницькому. Село розташоване на північному заході від м. Миронівки. До революції більшість селян були малоземельними і були кріпаками пана Гутовського. Хліба хватало тільки до Різдва. А там – позички у пана і куркулів, за які доводилося відпрацьовувати всією сім'єю. Безрадісним було життя селян с. Росави. До 1917 року в селі не було жодної людини з вищою освітою. Освіту мав лише піп, який закінчив духовну семінарію.

 

До 1910 року в селі була одна церковно-приходська школа. В ній працювало три учителі з середньою освітою. Завідуючий школою був Яценко Михайло Семенович. У 1914 році почала працювати Земська 2-х класна школа, в якій працювало шість учителів та один піп – Єрофеїв. Всього навчалося 50-70 учнів. Переважна більшість учнів були із сімей заможних селян, лише одиниці були з бідних.

 

Коли розпочалася імперіалістична війна, школи почали працювати з перебоями, кількість вчителів зменшилася та й зменшилася кількість учнів. Так було аж до перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Першу звістку про створення Рад робітничих і солдатських депутатів привезли з фронту поранені.

 

Одним з них був молодий ще тоді Сазан Семенович Шутченко, який у 1913 році закінчив Росавську церковноприходську школу. У 1920 році з його ініціативи в с.Росаві було створено партосередок в складі 12 осіб. Партійний осередок з перших днів свого існування прийняв цілу низку заходів, щоб налагодити навчання в школі. Силами активістів було проведено відповідний ремонт в обох приміщеннях школи.

 

Вже у 1920 році з вересня місяця почала працювати школа. В основному учителі були по національності – росіяни: Лобанов, Суслова П.Х., Паніна О.М. та українець, житель с.Росави Гавриленко Б.К. в подальші роки працювали вчителі Литус П. Ф., Туркова М. Є. Школою завідували Дубина В.Н.(1924 –1927рр.), Бондаренко Г.М.(1927 -1927 рр.

 

Спогадами про умови навчання в 1925 – 1928 роках поділився Чередніченко П.І., пізніше голова місцевого колгоспу імені 40–річчя Жовтня. З його розповіді стали відомі факти про те, що, не дивлячись на всі труднощі, які на той час були, молодь охоче відвідувала школу. У 1931 – 1932 роках школа в селі стала називатися школою колгоспної молоді. Перший випуск відбувся у 1932 році. Завідуючим школою був тоді Рунге М.М., в школі працювали вчителі Мормига М.Є., Дубина В.Н., Волохович М.Г. ( який, до речі, працював учителем І – ІІІ класів до 1970 року), Васютинський І.М. (працював заступником директора школи до 1975 року), Зінченко В.І. (був старшим піонервожатим, загинув в час Великої Вітчизняної війни).

 

Учні 30-х років ХХ століття, крім навчання в школі, багато працювали на полях молодих колгоспів, яких в селі було три: імені Ворошилова, "Зірка” і "Перше Травня”, брали активну участь в житті села. Школа мала землю (8 га ), яку обробляли силами учителів та школярів. З 1935 року в школі було запроваджено політехнічне навчання. Учні V – VII класів працювали в столярній майстерні. Навчав дітей столярної справи Комсох Ф.М. (загинув під час Великої Вітчизняної війни).

 

Гордиться школа і своїми випускниками. Це - Дубар М. М. (доктор медичних наук, працював в Дніпропетровському медичному інституті), Лазаренко А. С. (полковник, закінчив військову академію), Яценко П. М. (полковник, закінчив військову академію), Козубенко М. Г. (доктор філософських наук, працював в Дніпропетровському інституті), Кондратович М. У. (майор, Герой Радянського Союзу), Кочерга І. А. (генерал-лейтенант), Хоменко А. П. (письменник) та багато інших. У роки Великої Вітчизняної війни вчителі школи Гавриленко С. Б., Васютинський І. М., Соболєв Д. Г., Волохович М. Г., Рябець І. П., Кравченко Є. А., Савченко С.В. та інші перебували на фронтах діючої армії.

 

Під час окупації Німецькі загарбники перетворили школу в госпіталь. Парти знищили, фізичний, хімічний кабінети зруйнували. Спалили шкільну бібліотеку. Діти не навчалися. Та ніщо не могло знищили віру людей в перемогу. Настав довгожданий день, коли ворог був розгромлений.

 

Наш народ з великою енергією взявся за відбудову школи. Повернулися з фронту директор школи Серга Ю.І., завуч Соболєв Д.Г., вчителі: Гавриленко С.Б., Рябець І.П., Васютинський І.М., Б'ятець О.І. Пліч-о-пліч громадськість села, учні та вчителі за короткий час зробили все, щоб школа могла працювати. Замість парт були примітивні столи та лавки. Підручників, зошитів не було. Писали на газетах та різних паперах. Але, не дивлячись на це, школа працювала, створювалися всі умови для організації навчання.

 

Тяжко було навчати учнів у повоєнні роки. Дітей було багато, працювали в дві зміни, освітлюючи класні кімнати гасовими лампами. Школа була семирічна (директор Серга Ю. І., заступник Соболєв Д.Г.) та мала філію – початкову школу (завідуючий Волохович М. Г.), в якій навчалося близько 200 учнів, а вся школа мала близько 600 учнів. Багато сил та енергії доводилось віддавати вчителям. Часто їздили в ліс на заготівлю дров, щоб було чим протопити шкільні груби.

 

Працювали в школі, той час вчителі Савченко Т. С., Старенька Н. П., Таранда О. Г., Погасій Г. К., Натикач С. А., Соболєва Є. М., Кравченко Т. В., Стародубець М. К. (вчителі початкових класів), Гавриленко С. Б., Натикач І. В., Яценко К. К. (вчителі української мови та літератури), Харченко М. С., Кравченко Є. А., Б'ятець О. І., Вороновицька Т. М., Гавриленко О. Б., Рябець І. П., Козубенко М. Г. Пізніше директорами були: Бравер Ф. В., Козубенко М.Г., Поправка К.І., Рябець І. П., Васютинський І.М., Кульчицький В.Ф., Яценко М.П. та Баштовий П. В. Закон про загальнообов'язкове навчання виконувався.

 

Держава надавала велику допомогу дітям сиротам та напівсиротам. Поповнили шкільну бібліотеку, фізичний та хімічний кабінети, шкільні майстерні, спортивну базу школи. З кожним роком міцніла матеріальна база школи. Колектив школи поповнився молодими вчителями, які працювали з повною віддачею. Це Савченко І.П., Мироненко М.І., Лобода О.І., Матвієнко Н.В., Петрук О.Г.

 

Потім було розпочато будівництво нового приміщення школи. В 1979 році школа відсвяткувала своє новосілля, а в 1989 році була реорганізована в середню (директор Баштовий П.В.). За ці роки багато випускників школи стали відомими не лише в селі та районі. Це Никоненко П.М. ( проректор Ніжинського педагогічного університету ), Крик О.М. (диктор республіканського радіо), Блощаненко С. В. (голова обласного спорткомітету "Колос”), Сапіга В.А. (директор ДСТ "Колос”), Дубар Г.О. (викладач Горлівського педагогічного інституту іноземних мов), Натикач В.І. (викладач Житомирського педагогічного інституту), Дмитренко В.С. (викладач Одеського політехнічного університету). Нині школу очолює Балабан М.М.

 

Колектив молодий. Відрадно відмітити те, що тут працюють люди з педагогічних династій. Продовжують справу своїх батьків: Дідик Л.А., Стародубець Г.І., Кочерга С.О., Шупик Т.І., Євтушенко Л. М., Балабан О.М., Іщенко С.В., Володько А.В.

 

Зараз школа працює над створенням музею "Історія рідного села”, над зміцненням матеріальної бази та над поліпшенням навчання і виховання підростаючого покоління.