Миронівський навчально-виховний комплекс
Миронівської районної ради Київської області
(Миронівська ЗОШ №2)
08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Захарченка, 134, (04574) 5-13-69
Директор Дубровін Олексій Леонтійович
Історія школи
У 1920 році двокласна школа була реорганізована в семирічну трудову, в якій навчалося 250 осіб. У той же час при Миронівському цукровому заводі відкривається професійно - технічна школа, яка готувала спеціалістів середньої кваліфікації для цукрової промисловості.
У 1936 році Миронівська семирічка була реорганізована в середню. При ній також працювала вечірня школа, у якій було 25 слухачів.
Рік 1941 - й. Щасливе дитинство затьмарила війна. Роботу в школах припинено, територія окупована німцями. Майже всі випускники та учителі школи взяли шинелі. Багато з них не повернулися з війни…
У січні 1944 року Миронівку було звільнено від фашистів, і до кінця 1944 - 1945 навчального року багато шкіл району та Миронівська середня школа відновила свою роботу. Відступаючи, німецькі інтервенти підірвали Миронівський цукровий завод з усім устаткуванням. Заліковуючи страшні рани, заподіяні німецькими окупантами, було розпочато відбудову Миронівського цукрового заводу. Одночасно на території цукрозаводу запроектовано і будівництво семирічної школи.
І тільки в 1954 року закінчено її будівництво. Вперше гостинно відкрила двері для юних мешканців новозбудована школа 5 листопада 1954 року. Діти з радістю відвідували нову школу, а першим її директором був Серга Юрій Іванович, завучем - Гордєєв Василь Якович. І перші вчителі нової школи: Луста Галина Костівна, Головко Поліна Євтухівна, Йосипенко Оксана Іванівна, Скрипка Мотрона Павлівна, Гуралевич Віра Оксентіївна, Галка Галина Семенівна, Полтавець Олександра Іванівна, Дрига Олексій Іванович, Буравцева Надія Тихонівна, Гусак Галина Семенівна, Коломієць Ольга Денисівна, Прозора Евдокія Кіндратівна, Боровик Галина Павлівна, Недоступ Ірина Йосипівна, Луста Петро Трохимович, Рудяшко Петро Іванович, Друзь Ніна Іванівна, Тинькевич В.В. А першою вожатою була Откаленко Ніна Дмитрівна.
У школі навчались учні перших - дев'ятих класів, а наступного 1955 - 1956 навчального року вже навчались учні від першого по десяті класи. Навчання проходило у дві зміни. У 1955 - 1956 навчальному році школа вже випускала у світ своїх перших - випускників. А класним керівником цього випуску була Недоступ Ірина Йосипівна.
А перші випускники школи - староста Гаркавенко Микола став лікарем - терапевтом, Морозенко Анатолій - інженером на Миронівському цукрозаводі, Пугін В'ячеслав - старшим тренером молодшої групи «Нива». У 1960 - 1961 навчальному році цукровий завод на користь школи передав ще одне приміщення, в якому раніше був Будинок культури. Після швидкої реконструкції корпус вступив у експлуатацію. А школа має можливість працювати тепер уже в однозмінну форму навчання.
1963 - 1964 навчальний рік - це останній випуск десятих класів. Школа стає восьмирічкою. У 1964 році директором Миронівської восьмирічної школи був призначений Козубенко Михайло Гордійович. Дирекція школи разом із батьками просить районний відділ освіти про відновлення середньої школи.
У 1967 - 1968 навчальному році Миронівська восьмирічна школа #2 знову стає середньою. У школі працює згуртований хоровий колектив учителів та учнів. Навчально - виховна робота школи набуває високого рівня у районі. Адміністрація школи разом із адміністрацією свого шефа - Миронівського цукрового комбінату звертається до Міністерства харчової промисловості з проханням виділити школі кошти на реконструкцію основного корпусу школи.
З великим трудом вдалось одержати кошти, виготовити проектно - кошторисну документацію, знайти підрядну організацію і вже в 1971 році розпочати реконструкцію школи. Саме внаслідок реконструкції школа одержала двадцять класних кімнат, спортивний зал, шкільну їдальню. З'явилася нова і така потрібна шкільна майстерня з двома виробничими класами: по металу та по дереву. Медичний кабінет, спортивний тир з автоматичним пристроєм для мішеней, військовий кабінет, підсобні приміщення господарського призначення, гаражі – все це так необхідне навчальному закладу.
У 1980 році директором школи призначається Кирилюк Василь Трохимович, завучем – Боровик Валентина Василівна. Навчання – це праця. То чому ж вона не може бути оцінена як і будь-яка інша? Саме це раціональне зерно взяли для стимулювання навчання у школі. Директор школи О.Л.Дубровін вніс пропозицію: у зв'язку з річницею школи відзначити відмінників за підсумками першої чверті грошовими преміями.
Ініціативу підтримав педколектив, а спонсором виступив цукрозавод, виділивши нам 70 мільйонів карбованців. Відмінники 2-3 класів одержали по 500 тисяч крб., 5-6 – по 700, 7-11 – по мільйону. Таким чином, 72 учні із 820 було нагороджено грошовою премією.
Більше сорока років пропрацював у нашій школі Петро Трохимович Луста. Він – відмінник народної освіти України, вчитель-методист, ветеран війни та праці. Петро Трохимович по-справжньому закоханий у поезію. Із під пера автора вийшли такі поетичні збірки, як: "Сюмаківське жало”, "Краплі сині”, "В журавлинім краї”, "Жало”, "Єдина родина”, "150 перлин Тарасу Шевченку”, "Павутиння”. "Єдина родина” – це збірка-посвята вчителям, учням Миронівської школи #2 від поета Лусти П.Т. "Кожна дитина талановита”, - так стверджує вчитель-методист школи П.Т. Луста. В 1970 році був нагороджений дипломом лауреата фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР і срібною медаллю. Відмінник освіти України, відмінник освіти СРСР, вчитель методист. Адже з ним, як із керівником шкільної мистецької студії "Барвінок”, не можна не погодитись. Близько 50 дітей відвідувало студію. Вони займалися чеканкою, випалюванням по дереву, ліногравюрою. Петро Трохимович зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Він продовжує працювати, готуючи до друку свої літературні твори. Про це красномовно свідчать сім книг, які вже побачили світ.
Теплим словом згадують у колективі ветеранів праці П.С.Гріненка, Є.П.Дущенко, Г.М.Лусту, подружжя Рудяшків, Лустів, Крамарів. Вони часті гості в школі, їхні розповіді – це жива історія школи. Ці вчителі – учасники свят і урочистостей, наставники молодих учителів. Це вони стояли біля витоків школи. Традиція – передавати досвід старшого покоління молодшому – прижилася в колективі назавжди. Це дійсно так: молодь із роками стає досвідченішою, а ветерани – мудрішими. 2001-й рік.
Колектив працює творчо, впроваджує інноваційні технології навчання та виховання, йде в ногу з сучасними вимогами щодо перебудови освітньої галузі відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту”, Концепції розвитку загальної середньої освіти та Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті. Сьогодні в школі навчається 672 учні. У ній працюють 45 учителів, логопед, 2 бібліотекарі.
Сорок учителів мають вищу освіту, 19 педагогів мають вищу кваліфікаційну категорію, 13 – першу, 2 – другу; 13 педагогічних працівників нагороджено знаком "Відмінник освіти України”. У школі працює 9 вчителів-методистів. Це-Ткаченко О.М., Поліщук Г.В., Дубровіна В.М., Сидоренко Р.М.,Тонковид Ф.С., Боровик Н.В., Панасюк Г.М., Щербак Г.В., Пугач Н.В.
Звання "Старший вчитель” мають: Кривошея В.Ю., Лепестій Л.В., Гулігас О.В., Приймаченко Т.Г.,Панченко Л.В. Від 1985 року по 2001 рік 154 випускники закінчили школу із золотою та срібною медалями.
Нині директором школи працює Дубровін О.Л., заступниками – Котилевська Г.П., Микитенко Л.Г., Лепестій Л.В. Разом з умілим керівником закладу зростає і майстерність учителів, однодумців директора. Сьогодні колектив школи #2 стабільний, згуртований, майже немає плинності кадрів. Радує те, що до альма-матер після закінчення педвузів повертаються колишні випускники на роботу вчителями.
Школа гордиться своїм випускником Майданником Олександром. Він був послом України в Ізраїлі, потім працював прес-секретарем у Президента України Л.Д.Кучми. А нині працює заступником Міністра закордонних справ. Випускник 1977року Бобровіцький Анатолій працює експертом при Кабінеті Міністрів.
А випускник школи Краснощок Олег працює зараз головою спостережливої ради ощадного банку України. Випускник школи Старченков Дмитро після закінчення вищого навчального закладу працює у Верховній Раді України.
Учительсько-учнівський колектив гордиться мужністю і свято береже пам'ять про випускника 1980 року Олександра Суботіна, що загинув у далекому Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов'язок.
Девіз учителів та учнів – перетворити навчальний заклад на школу культури, права, здорового способу життя, зробити його для кожного учня рідною домівкою, теплою та затишною.
Миронівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 – це школа, яка має багаті традиції, своє неповторне обличчя і пишається своїми досягненнями: призерами районних олімпіад, переможцями обласних і Всеукраїнських, районних спортивних змагань і багатьма іншими.
В останні роки заклад називається Миронівський навчально-виховний комплекс Миронівської районної ради Київської області.