Головна » Статті » Історія

Історія міста Миронівки та Миронівщини (продовження)

 

  В серпні 1948 року Миронівський район перейменували в Старченківський з центром у Миронівці.

  Успішно розвиваються колгоспи. В 1950 році артілі «Більшовик» та імені Будьонного (с. Новоолександрівка) об’єдналися, утворивши колгосп імені Жданова, який невдовзі став одним з передових господарств області.

  В 1951 році було прокладено другу колію залізниці, а в 1953 році було закінчено будівництво нового вокзалу за проектом П.Ф.Красницького.

  В серпні 1953 року редактором стає К.Ф.Сидоренко. В «Червону зірку» приходить Р.Ф.Груша.

  В 1954 році була збудована Миронівська середня школа № 2.

  В кінці 1955 року цукровий завод заново відбудований і обладнаний новим устаткуванням, працював вже на повну потужність. Модернізація підприємства продовжувалась і далі.

  З 1958 року Миронівка стала бальнеологічним курортом, який був відомий в країні завдяки цілющим джерелам радонових вод.

  З 1958 року в Миронівці став працювати міжколгоспний цегельний завод. За роки семирічки в значні підприємства перетворилися авторемонтний завод (до 1953 року – міжрайонні майстерні), кукурудзяно-калібрувальний і маслоробний заводи, промкомбінат.

  У 1959 році відбувся перший перепис після Великої Вітчизняної війни. Цей перепис проводився станом на 15 січня протягом 8 днів як у містах, так і у селах. Переписний лист містив 15 запитань, у тому числі – перебування у шлюбі, національність, рідна мова, громадянство, освіта, місце роботи, інші джерела існування, суспільна група. За цим переписом Миронівський район налічував 55600 жителів. Причому у Миронівці жило 9000, а в селах – 46,6 тисяч.

  В січні 1963 року в результаті реформування Старченківського району Миронівка стала підпорядковуватись Богуславській міській раді. З 1 січня 1965 року відновлюється Миронівський район, до якого тепер ввійшло і ряд сіл колишніх Ржищівського та Богуславського районів. З 1 квітня відновлює свою роботу «Червона зірка» Її редактором знову призначений Т.С.Шкапа. Редакція розташовується в будинку шляхово-експлуатаційної дільниці по вулиці Корсунській.

  В «Червону зірку» повертаються колишні її працівники Д.П.Лобода, Р.Ф.Груша, С.П.Ткаченко, В.М.Кравченко, М.М.Хоменко, яка потім стане заступником редактора у Богуславі. Прийшли і нові: заступник редактора В.С.Новосвітній, який пізніше стане редактором богуславської газети, А.В.Фоменюк – в майбутньому редактор обухівської районної газети.

Урядовими нагородами у 1965 році було відзначено 80 трудівників району. У тому числі велика група колгоспників артілі імені Жданова. Цей колгосп став своєрідною експериментальною базою, де перевірялася врожайність нових сортів сільськогосподарських культур.

  В Миронівському районі працював В.М.Ремесло – вчений-селекціонер, двічі Герой Соціалістичної Праці, академік, колишній директор Миронівського науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці. За 10 років невтомного пошуку вивів сорти пшениці «Миронівська 264», «Миронівська 808», «Миронівська 10», «Ювілейна» та багато інших, які за рівнем врожайності перевершували сорти, запроваджені доти у виробництво. Майже кожний четвертий гектар озимої пшениці в Україні засіяний на той час насінням сортів, виведених В.М.Ремеслом.

  Чималих успіхів досягнуто і в спортивно-масовій роботі. У місті діяли спортивні організації: «Колос», «Локомотив», «Авангард» та «Спартак», які об’єднували близько 800 чоловік. Команди атлетів та волейболістів Миронівки – неодноразові переможці обласних спортивних змагань, зокрема 1968 і 1969 років.

  На цей час на території міста Миронівка функціонують маслозавод (ВАТ «СОММАС»), харчокомбінат, автопідприємство, хлібозавод, ремонтний завод, асфально - бетонний завод, цукровий завод.

  16 грудня 1969 року редакція і друкарня переїздять у новий, спеціально для них зведений будинок по вулиці Леніна, 48.

З кожним роком в місті розширюється мережа культурно-освітніх закладів. Тут діють міський палац культури із залом для глядачів на 750 місць, будинок культури цукрового заводу, клуби залізничників, науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці, відділку радгоспу, колгоспу імені Жданова. Працюють три великі бібліотеки. Понад 350 мешканців міста беруть участь у роботі гуртків художньої самодіяльності, зокрема п’яти великих хорових колективів, двох драматичних гуртків, кількох духовних оркестрів, танцювального гуртка.

  В 1970 році в місті був збудований великий Палац культури на кошти колгоспу імені Бузницького. При Палаці культури був організований ансамбль пісні і танцю «Чорнобривець», який постійно хвилює глядачів своїм самобутнім мистецтвом, незмінно викликає у них почуття щирого захоплення і радості від зустрічі з чарівним і прекрасним світом пісні, музики і танцю.

  Створений у 1970 році, «Чорнобривець» швидко завоював популярність і вже через два роки отримав високе звання народного. Від виступу до виступу зростає виконавська майстерність ансамблю, рівень його наближається до професійного. Незабаром «Чорнобривець» став одним із кращих колективів України.

  Франція й Великобританія, Греція й Іспанія, Алжир і Болгарія… Це далеко не повний перелік країн, через які пролягли гастрольні маршрути «Чорнобривця», одного з кращих самодіяльних ансамблів пісні і танцю Київщини – лауреата республіканської премії імені М.Островського.

  В 1985 році в Миронівці був споруджений меморіальний комплекс до 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, який будували всі підприємства та організації міста. В центрі комплексу піднімається в небо облицьований мармуром шпиль, до нього прикріплено бронзову стрічку з скульптурою воїна. Поруч – Вічний вогонь і плити з прізвищами тих, хто поліг, захищаючи і визволяючи наше місто від ворогів, та загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни миронівчан. Кожного разу на День Перемоги зачитуються імена полеглих воїнів, ветерани згадують своїх полеглих товаришів.

  В червні 1992 року Президент України Л.М.Кравчук ставить вимогу ліквідувати ідеологічні символи колишньої Радянської комуністичної держави. До таких символів віднесли і слова «червона зірка». Тому настала необхідність перейменувати газету. 24 червня 1992 року читачі одержали перший номер «Миронівського краю». Районна газета завжди була з народом і такою залишилась після перейменування.

  В листопаді 1993 року були прийняті всі офіційні документи про створення телестудії «Миронівка». А 15 грудня вона вперше вийшла в ефір. Це була трансляція для технічних потреб – наладка студійної апаратури, антен тощо. А 1 січня 1994 року о 16-й годині телестудія «Миронівка» вперше вийшла в ефір зі своєю програмою.

  Відповідно прийнятого Верховною Радою України Закону «Про телебачення», телестудія «Миронівка» з 1 жовтня 1996 року стала самостійною організацією.

Категорія: Історія | Додав: tripe (12.12.2010)
Переглядів: 1808 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/60
Всього коментарів: 3
0
3 galya   [Матеріал]
smile

0
2 tripe   [Матеріал]
biggrin

0
1 123   [Матеріал]
Сподобалось

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]