Храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Тулинці - Історія - Каталог статей - Охорона праці в навчальних закладах
Головна » Статті » Історія

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Тулинці


Пам'ятка архітектури національного значення

  

   Дубова церква, яку без жодного цвяха збудували протягом 1779-1784.

  Пізніше (ймовірно, у ХІХ ст.) зазнала змін: до бабинця була прибудована класицистична дзвіниця, до вівтарної частини - приділ (нині розібраний).

      

   Церква - пам'ятка української дерев'яної архітектури XVIII ст.
   Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, тризрубна, триглава, з двоярусною (восьмерик на четверику) дзвіницею. Зруби своєрідної форми (квадрат із зрізаними кутами) перекриті увінчаними главками восьмигранними куполами. Їх багатогранність створює стрункість пропорцій, підкреслює пластичність об'ємів, підсилює світлотіньовой ефект. Стіни церкви шальовані вертикально, дзвіниці - горизонтально. Збереглися тематичні розписи ХІХ ст. у овальних медальйонах.

 

   У період Руїни (1670-1680 роки) село і церква були знищені. Однак, як свідчать церковні архіви, вже у 1740 році в Тулинцях було збудовано нову церкву на місці старої.
   7 лютого 1784 року храм освятили. Історичні матеріали стосовно цього храму, що зберігаються і в Центральному державному історичному архіві у Києві засвідчують: «Храм Різдва Богородиці однопрестольний, дерев'яний... Дзвіниця також збудована з дерева в одному зв'язку з будинком церкви». Храм було збудовано завдяки прихожанам. У 1894 році мирянами споруджено нову дзвіницю, покриту бляхою.

  З книги Лаврентія Похилевича

 

  В деяких інтернет-джерелах вказують, що церкву збудували козаки Сагайдачного, в якій священник Крупа започаткував визвольний рух православних українців з під унії і де освятив зброю Максим Залізняк.

 

   Останнім дореволюційним священиком храму був син відомого київського протоієрея Андрія Колосова Антоній Колосов. 

Поховання настоятелів Храму

Вирізано з монолітного каменю


   Після революції 1917 року храм ще деякий час діяв. Закрили його в 1931 році. Все реквізували, забрали, знищили. Споруда спочатку слугувала колгоспною коморою, а більше пустувала і руйнувалася без догляду. В період німецької окупації за дозволом окупаційної влади церковні відправи відновилися. Близько 10 років церква діяла і після війни. А потім «з турботою про безпеку віруючих» церкву закрили як стару і аварійну.

   18 червня 1987 року виконком Миронівської районної ради прийняв рішення №118 «Про стан охорони, збереження і використання пам'яток історії та культури, освоєння культових споруд, знятих з реєстрації релігійних об'єднань», в якому записано: «Виконкомам Тулинської, Македінської, Шандрівської сільських рад разом з правлінням колгоспів провести до 1 вересня 1987 року реконструкцію культових споруд з подальшим використанням під складські приміщення».

 

Храм розташований на пагорбі з якого видно все село


2010 рік
Категорія: Історія | Додав: tripe (12.12.2010)
Переглядів: 1059 | Коментарі: 8 | Рейтинг: 5.0/71
Всього коментарів: 8
8  
Цікаво

7  
З Києва в цю церкву пішки ходять раз в рік

6  
ok

5  
супер

4  
biggrin

3  
Цікаво

2  
newyear

1  
Відмінно

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]