Пустовітівська загальноосвітня школа

I-III ступенів

 

08840, Київська обл., Миронівський р-н, с. Пустовіти, вул. Леніна, 26, тел.: (04574) 4-43-40

 

 

Директор Рудь Валентина Леонтіївна

 

Історія школи

 

Серед милого оку краєвиду стоїть в самісінькому центрі села Пустовіти місцева середня школа. Великими світлими вікнами дивиться вона на світ. І щороку відкриває дітлахам величезну, загадкову скриню знань. Це нова школа. Її було збудовано в 1977 році. Вже більше двадцяти трьох років в її стінах навчаються пустовітські школярі.

 

З архівної довідки за 1900р. довідуємося, що 1875 року в Пустовітах було відкрито училище. Для навчального закладу відвели окремий будинок. При училищі було півтори десятини землі для саду, а також город. На утримання училища від державної казни надходило 200 крб. і від громади 440 крб. Учнів було 60. Звичайно, освіту в ті часи могли здобути не всі, адже дітей шкільного віку в селі було близько 200. Не всі батьки могли заплатити за навчання.

 

Працював тоді у школі Тихон Степанович Ткаченко, який мав звання народного вчителя. Утримання його становило 300 крб. Після бурхливих подій І світової війни, а потім революції 1917р. багато дечого змінилося в селі та і в освіті. Училище було закрите. Та є відомості, що в 1919р. в селі діяла церковно-приходська школа, яка мала 3 класи. Вчителювали в ній Меляницькі - Всеволод Григорович та його дружина Ганна Аристархівна. Шкільним приміщенням слугувала їхня хата (колишнє приміщення –сільського священика Григорія), яка перейшла у спадок Всеволодові. Відвідували школу діти різного віку.

 

В 20-х роках при школі діяв лікнеп, де молодь мала можливість здобути ази грамоти за один зимовий період, бо влітку було ніколи за роботою. Після Меланицьких їхню справу продовжили інші вчителі. З 1933 по 1938 рр. Школу очолював Федір Петрович Гейненко. В 1935 році пустовітчани збудували школу –семирічку. Зараз в цьому відреставрованому приміщенні знаходиться дитячий садок "Веселка”. Федір Петрович зайнявся обладнанням нової школи, роздобував столи, лави, парти, шкільні дошки, необхідне устаткування. А з 1938року директором школи став Мазур Василь Левкович, його дружина, Марія Констянтинівна, працювала вчителькою молодших класів.

 

У довоєнні роки у Пустовітівській семирічці працювала ціла плеяда обдарованих особистостей : Чуприна Гнат Григорович, Чуприна Анастасія Йосипівна, Галюк Одарка Йосипівна, Прозора Євдоким Радіонович та Прозора Євдокія Кіндратівна, Онучак Зінаїда Денисівна Колісник Яків Миколайович, Гуленко Єфрем Юхимович, Яценко Григорій Гнатович. В 1940 році прийшла працювати в школу Заболотня Олександра Ивівна вчителькою молодших класів.

 

Вчительську династію продовжили Кієнки Володимир Михайлович та Катерина Миколаївна. Працювали в школі вчителями Колісник Яків, Крик Юхим, Пастушевський Василь. Перед самою війною в 1939 році очолив школу Чабанов В.І., який викладав російську мову і літературу. В той час діяли в школі різноманітні гуртки: ППХО- протиповітряної та хімічної оборони, санітарний гурток та гурток ,,Ворошиловський стрілець”. В останньому учні вчилися стріляти з малокаліберної гвинтівки.

 

Відмінникам навчання видавалися спеціальні значки для заохочення інших учнів. Все це входило в шкільну програму, такі були вимоги передвоєнного часу. З початком війни навчання в школі припинилося. Більшість учителів пішли на фронт у діючу армію. Багато з них загинули в боях за Батьківщину. Не всі повернулися додому, не всі зустріли Перемогу. Відійшли бої.

 

Налагоджувалося післявоєнне життя. Відродилося з руїн і навчання в Пустовітській семирічці. Як і раніше, 1-3 класи навчалися в попівській школі. А 4-5 (після війни 6-7 класи були спочатку відсутні) у новій школі. Правда, за час війни школу було не впізнати . Німці влаштували в приміщенні школи бойню і ковбасню для своїх потреб. Та все ж силами пустовітчан школу реставрували. Після війни цей освітній заклад очолили Клименко Іван Тихонович (1945-1949рр.), Лісовенко Микола Андрійович (1949-1951рр.), Туркова Марія Євменівна (1951-1960рр.).

 

У 1956 році після реформи у Пустовітах з явилася 8-річна політехнічна школа, до села підвели електроенергію. До цього року електричного освітлення в школі не було. Тому в зимовий час на стінах висіли гасниці, які освітлювали приміщення. Професія вчителя була авторитетною, почесною. Та й держава завжди піклувалася про вчителів. В 1960 році під керівництвом нового директора Крамара Івана Прокоповича розпочалося будівництво шкільної майстерні на подвір ї школи, спочатку дерев'яної, обмазаної глиною, а згодом цегляної. В 60-х роках учні почали харчуватися в шкільній їдальні.

 

Місцевий колгосп виділив їм на полі ділянку під огородні культури, яку спільно обробляли учні та вчителі. На господарському подвір ї школи знаходилась і невеличка кролеферма, теж для потреб шкільної їдальні. Нова школа, яка увійшла вдію у 1977 році, будувалась за проектом 8-річної. Матеріально-технічна база знаходилась на найвищому рівні за весь час свого існування.

 

Окремо діяли кабінети хімії, фізики, біології, спортзал та два кабінети трудового навчання, створений лінгафонний кабінет. У 1978 році біля школи була посаджена алея з каштанів силами восьмикласників – першого випуску нової школи. Пізніше директорами школи були Ткаченко Михайло Микитович (1980-1981рр.), Масюк Віктор Іванович (1981-1995 рр.), талановиті педагоги та організатори.

 

З 1 вересня 1986 року в селі Пустовіти починає працювати середня школа. У 90-х роках прийшло працювати нове покоління педагогів: Рекало Катерина Володимирівна - директор школи з 1995 року, Рудь Валентина Леонтіївна та Мироненко Лариса Петрівна - заступники директора школи з навчально-виховної роботи.

 

Школа працює і живе своїм життям. Щодня наповнюється вона дзвінкими дитячими голосами і веселим дитячим сміхом на перервах. І надзвичайна тиша панує тут в царині уроків.