Потіцька загальноосвітня школа I-III ступенів

 

08824, Київська обл., Миронівський р-н, с. Потоки, вул. Васильченка, 1, (04574) 3-13-71

 

Директор Зварич Олександр Іванович

 

Село Потік

    Колишня назва — Потоки. В часи Російської імперії входило до складу Канівського повіту Київської губернії.

 

  В серпні 1845 року у Потоках перебував Тарас Шевченко, де зробив малюнок «Комора в Потоках». Пізніше він неодноразово згадував про село у листах та у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

 

  В Потоках народився Зленко Григорій Дем'янович (*1934) — український письменник, літературознавець, бібліограф, заслужений діяч мистецтв України (1996).

 

Історія школи

   Відомості про Потіцьку церковно-приходську школу вдалося зберегти з часу вчителювання в селі Потоці з 1898 по 1902 рр. відомого письменника Степана Васильовича Васильченка / Панасенка /. Після закінчення Коростишевської вчительської семінарії / 1898 р. /. С.В.Васильченко, сповнений планів і мрій, прибуває в село Потік. З енергією і запалом молодий вчитель приступає до педагогічної роботи, посилено працює над методикою викладання.

 

  Молодий вчитель зустрівся з суворою тогочасною дійсністю. За чотири роки роботи в Потоці С.В.Васильченко пізнав гірке життя сільського вчителя. Непривітний будинок школи, в приміщенні сиро, холодно. Учні не мають підручників. Недовір'я місцевої інтелігенції до вчителя-селюка. Постійні зіткнення з попом, інспекторами, а над усім – безправне життя селян.

 

  Прислужникам церкви в усьому вважалося крамола вчителя. Вчитель, що не ходив до церкви, не пиячив з писарем та дяком – вважався підозрілою особою. С.В.Васильченко не мириться з мертвою казенщиною дореволюційної школи, дбає про духовний розвиток учнів. Організовує вечірню школу для дорослих та театральні вистави.

 

  Це привело до конфлікту з попом Яковом Дьяковським – офіційним наглядачем над вчителем та школою. Піп спочатку взявся наставляти молодого вчителя, доводячи, що селянина ще рано просвіщати, він потребує, щоб його частіше "батьківською рукою” сікли різками. В Потоці ним написано твір "Мужицька арифметика”, який вийшов із друку після повернення С.В.Васильченка із тюрми. "Перше місце мого вчителювання, - пише С.В.Васильченко, - була однокласна міністерська школа у великому будинку під солом'яним дахом в селі Потоці на Київщині. Пробув я там чотири роки. Багато спогадів стерлося в моїй пам'яті.

 

  Спогади про вчителювання в Потоці до цього часу живі і світлі. Ось моя школа з вишняком, битими вікнами і трухлим ганком, ось і я, безвусий учитель у сивій шапці…” У 1902 році С.В.Васильченка було переведено на роботу до м.Богуслава. 1913 року в селі було збудовано земську двокласну школу, в якій навчалися чотири групи.

 

  Завідувачем був Ігнатій Фурсевич, який багато зробив у справі освіти на селі. Колишній офіцер царської армії, Ігнатій Фурсевич пішов у відставку та організував із учнями хоровий гурток. У дореволюційній школі точної дати початку навчання не було. Школа заповнювалась учнями поступово, починаючи з першого вересня (по старому стилю). Масове заняття проводилось від релігійного свята Покрови – 14 жовтня за новим стилем -до релігійного свята Пасхи.

 

  Щотижня в школу для вивчення Закону Божого навідувався піп Євмен Черкаський, який був грозою для учнів. Він супроводжував своє викладання тілесними покараннями учнів. В 1921-1923 роках Потіцька школа була семирічною. Керівником школи працював Підкайний. Та сьомого класу в школі так і не було, бо учн , закінчивши 6 класів, до школи більше не повертались.

 

  У цей час у школі працював учитель Смоляр Юрій Савович, який керував учнівським і сільським хором і, як художник, оформлював декорації для вистав, що відбувалися в школі. Разом з ним тут працював учителював і письменник Тодось Осьмачка. В 1921 році Потоках було створено піонерську організацію. В цей же час в селі створили і першу в районі комсомольську організацію під керівництвом Юденка, а потім В.Кравченка.

 

  З 1924 року Потіцька школа стала чотирирічною, завідуючим працював Гейченко Федір Петрович. Як людина енергійна, Федір Петрович був організатором змішаного оркестру і займався радіоаматорством. На зібрані гроші тов. Гейченко організував 5-й клас і цим поклав початок перетворенню чотирирічної школи в семирічну.

 

  В 30-х роках в школі працювало подружжя Севериненків та Кащенко Олена Аркадіївна. Керуючи школою до 1933 року, Гейченко Федір Петрович одночасно викладав природознавство у 5 – 7 класах. Берези, посаджені ним з учнями, ще й тепер є прикрасою подвір'я старого шкільного приміщення. В 1934 році в 5-й клас із села Коритище прийшов худощавий, але рослий хлопець – Стрілець Пилип Євдокимович. Навчаючись три роки в Потіцькій школі, Стрілець П.Є. виявив себе старанним, дисциплінованим учнем добре вчився, любив грати у волейбол, був скромним і товариським.

 

  У роки Великої Вітчизняної війни за хоробрість і відвагу командиру партизанського загону П.Є. Стрільцю посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Під час окупації села фашистами школа не працювала. Після визволення села від фашистських загарбників у 1944 році школа знову відновила свою діяльність. В перші повоєнні роки директорами в школі працювали Андрущенко С.О.(1944-1946р.р.), Кутіль М.П.(1946-1951р.р.), Нечай І. А.. (1951 - 1954 р.р.),Черняк І. К. (1954-1957рр.), Сапунов О.П. (1957-1961рр.), Загорулько І.Є. (1961-1975рр.), Боровик Г.П. (1975-1982рр.).

 

  З вересня 1982 року в селі Потік відкрито новозбудовану школу на 461 місце і директором школи призначено Околота В.І. Школа гордиться і тепер своїми педагогічними працівниками. Це і Балкова В.І. - вчитель фізики, старший вчитель, Осадча М.А. та Халяндра В.В., що нагороджені знаком "Відмінник освіти України”. З 1974 року працює в школі подружжя Петрових.

 

  Завдяки Івану Савовичу Петрову школа неодноразово займала призові місця на обласних та республіканських змаганнях з гандболу, а Ганна Кирилівна, вчитель німецької мови, нагороджена знаком "Відмінник народної освіти України”. В школі є бібліотека, фізичний, хімічний, математичний, біологічний, географічний, історичний, зарубіжної літератури, іноземної мови, ДПЮ кабінети та інформатики.

 

  Є дослідна ділянка землі, фруктовий сад, закладений учителем-пенсіонером Миколою Степановичем Пустовойтенком. Потіцьку школу в свій час закінчили Зленко Григорій Демянович, український письменник, заслужений діяч мистецтв України, Радченко Іван Семенович, викладач математики Черкаського державного педагогічного університету, Хоменко Юрій Петрович, заступник міністра сільського господарства України, Андрущенко Марат Сергійович, доцент Львівського лісотехнічного університету, Бала Віктор Іванович, заступник декана Білоцерківської сільськогосподарської академії, Коваленко Петро Григорович, заступник голови районної Ради Ленінградського району м.Києва.

 

  На даний час директором закладу працює Зварич Олександр Іванович. Школа має шкільний автобус та легковий автомобіль для перевезення учнів.